УРАЗЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНИХ КОМУНІКАЦІЙ В УМОВАХ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ: МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОЇ ПРОТИДІЇ

Abstract

Дослідження присвячене комплексному аналізу механізмів мінімізації вразливостей мережевих комунікацій в системі публічного управління України. Актуальність теми зумовлена стрімкою цифровізацією суспільства, зростанням ролі інформаційних комунікацій у функціонуванні державних інституцій та появою нових викликів для національної безпеки в умовах гібридних загроз. У статті проаналізовано природу та специфіку вразливостей мережевих інформаційних комунікацій як об'єкта публічного управління. Досліджено трансформацію комунікаційних практик в епоху мережевого суспільства, виявлено ключові характеристики масових самокомунікацій та їхній вплив на систему державного управління. Особливу увагу приділено аналізу делокалізованості, неісчислимості та некомпенсованості ризиків сучасних мережевих комунікацій. Розкрито амбівалентний характер сетевізації комунікаційного простору: з одного боку, розширення можливостей для горизонтальної взаємодії між громадянами та владою, з іншого – зростання системних вразливостей, що потребують нових підходів до публічного управління. Проаналізовано dichotomію рискофобії та рискофілії як суб'єктивних факторів, що впливають на ефективність державного регулювання інформаційної сфери. Сформульовано концептуальні засади механізмів мінімізації вразливостей, що базуються на принципах превентивності, системності та адаптивності публічного управління в умовах постійного ускладнення інформаційного середовища.