ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОАТЛАНТИЧНИХ ПРАГНЕНЬ ДЕРЖАВИ

Abstract

В статті досліджуєються теоретичні та методологічні засади трансформації системи військової освіти в Україні крізь призму євроатлантичних прагнень держави. Автор виокремлює центральну колізію сучасної реформи: успадкована від радянської моделі жорстка стандартизація й військова підготовка опинилась в глибокій колізії з потребою формування автономної професійної ідентичності офіцера, здатного до критичної рефлексії над етичними дилемами гібридних загроз і демократичними цінностями. На підставі філософського аналізу текстів Платона, Арістотеля та Джона Дьюї, теорій професійної військової освіти, натовських довідкових навчальних програм, а також новітніх українських досліджень (Домбровська, Севрук, Соколовська, Чупрінова; Замотаєва; Коростильов; Вітер та Оліферук) реконструйовано філософський шар військової освіти як онтологічну основу удосконалення системи. Запропоновано авторські визначення поняття «військова освіта» та «філософський шар військової освіти». Розкрито ключові дихотомії: освіта, підготовка, стандартизація versus автономія, інструментальний versus гуманістичний підходи. Обґрунтовано трирівневу авторську модель удосконалення (фундаментальний, операційний, стратегічний рівні), де філософська рефлексія стає не додатком, а серцевиною освітнього процесу. Доведено, що якість військової освіти в умовах євроатлантичної інтеграції визначається не лише операційними компетентностями, а й рівнем етичної автономії, моральної стійкості та стратегічного мислення випускників. Стаття слугує теоретичною платформою для дисертаційного дослідження механізмів державного регулювання якості військової освіти та пропонує шляхи подолання концептуальної прогалини між деклараціями реформ і реальною практикою.