ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНСТИТУЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІД ВПЛИВОМ КРИЗ ТА УПРАВЛІНСЬКИХ АСИМЕТРІЙ

Abstract

У статті здійснено дослідження процесів трансформації інституційної моделі публічного управління якістю вищої освіти в умовах екзогенних макроекономічних шоків та ендогенних структурних деформацій, зокрема виникнення управлінських асиметрій в академічному середовищі. Метою дослідження є концептуалізація нормативно-правових та практичних засад розвитку державної освітньої політики у сфері управління якістю вищої освіти, а також обґрунтування шляхів подолання дисфункцій адміністрування для забезпечення повноцінної інтеграції національної системи до Європейського простору вищої освіти (ЄПВО). Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні системного, інституційного та структурно-функціонального підходів, методів критичного аналізу нормативно-правової бази. За останні 5 років пришвидшилася імплементація інноваційних механізмів (постакредитаційний моніторинг, інституційна акредитація, дистанційні форми експертизи). Виявлено, що надмірне адміністрування вищої освіти породжують владні, інформаційні та ресурсні асиметрії між адміністрацією, викладачами та студентами. Зазначене перетворює забезпечення якості на формальні підходи, що нівелює академічну свободу та колегіальність. Висновки підтверджують критичну необхідність переходу від ієрархічних моделей зовнішнього контролю до розбудови інклюзивної системи довіри та внутрішньої «культури якості», посилення ролі стейкхолдерів через механізми розподіленого управління.