МOДЕРНІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ НА ЗАСАДАХ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ

Abstract

У статті обґрунтовано теоретичні засади модернізації публічного управління соціальною безпекою на основі концепції резильєнтності. Визначено ключові виклики функціонування системи соціальної безпеки в умовах криз, зокрема воєнного стану. Виокремлено ряд недоліків традиційної моделі публічного управління соціальною безпекою, що характеризується реактивністю, фрагментованістю та недостатньою адаптивністю. Визначено роль публічної політки в забезпеченні резильєнтності досліджуваної системи. Доведено, що традиційна модель управління соціальною безпекою є недостатньо ефективною в умовах високої невизначеності та потребує трансформації у напрямі адаптивності, проактивності та інтегрованості. Обґрунтовано роль публічної політики у запобіганні соціальній дестабілізації та зміцненні резильєнтності системи соціальної безпеки. Запропоновано модель модернізації публічного управління соціальною безпекою на засадах резильєнтності, що передбачає перехід від реактивного до проактивного управління соціальними ризиками, включає систему принципів, інструментів і механізмів, спрямованих на запобігання соціальній дестабілізації. Визначено практичні напрями модернізації системи соціальної безпеки в Україні, зокрема впровадження систем прогнозування соціальних ризиків, розвитку міжвідомчої координації, посилення цифрової та аналітичної спроможності органів публічної влади.