ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК КРИТЕРІЙ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ

Abstract

Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню якості життя населення як інтегрованого критерію результативності державного управління регіональним розвитком. Доведено, що оцінювання управлінської діяльності лише за темпами економічного зростання, обсягами бюджетних видатків або кількістю виконаних заходів не дає повного уявлення про суспільний результат політики. Запропоновано розглядати якість життя одночасно як об’єкт цілеспрямованого державного впливу, результат взаємодії галузевих політик та інформаційну основу для коригування управлінських рішень. Уточнено співвідношення категорій «рівень життя», «добробут», «людський розвиток» і «якість життя». Обґрунтовано багатовимірну структуру оцінювання, що охоплює матеріальну забезпеченість, зайнятість, здоров’я, освіту, житлові умови, стан довкілля, фізичну й соціальну безпеку, доступність послуг, участь населення та суб’єктивне сприйняття власного становища. Визначено вимоги до системи регіональних індикаторів: змістову валідність, територіальну деталізацію, порівнюваність, регулярність оновлення та зв’язок із компетенціями органів влади. Запропоновано чотирирівневу логіку управлінської інтерпретації даних: гарантії та ресурси; фактична доступність; результати для населення; суб’єктивні оцінки й довіра. Показано, що використання такої логіки дає змогу пов’язати стратегічне планування, бюджетування, надання послуг і моніторинг із реальними змінами у життєдіяльності населення регіонів України