ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ ЯК ОБ’ЄКТИВНА ПЕРЕДУМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА БЕЗПЕКИ

Abstract

У статті визначено сильні та слабкі сторони, можливості й загрози державної регіональної політики із використанням СВОТ-аналізу. Це дозволило комплексно підійти до дослідження особливостей розвитку регіонів та аргументувати, що об’єктом державної регіональної політики в умовах невизначеності мають бути проблемні регіони. Показано що у сучасних умовах підвищується значимість досліджень, присвячених виробленню стратегії, механізмів державного управління ризиками регіонального розвитку з урахуванням факторів функціонування й особливостей регіонів, що дозволяють прогнозувати ймовірність виникнення ризикових ситуацій і визначати комплекс заходів, що убезпечують від можливих втрат матеріальних, фінансових, людських та інших ресурсів. Тому вирішення питань державного управління розвитком регіону на основі організації комплексного оцінювання їх особливостей та реалізації ризик-менеджменту є актуальною і перспективною. Автором зазначено, що внутрішнім джерелом ризику регіонального розвитку є іманентно властиві регіонам особливості, безперервний процес зміни яких призводить до зіткнень, конфліктів публічних та приватних інтересів і можливих компромісів. Серед цих інтересів визначальне місце займають загальнорегіональні (міжгалузеві) та інтереси конкретної території, що можуть бути економічного, політичного, соціального та іншого характеру. Разом із тим, в умовах невизначеності пріоритетність указаних інтересів може змінюватися, окрім соціально-економічної характеристики розвитку регіонів. Застосовуючи, проте, ризик-менеджмент під час державного управління розвитком регіонів варто зважати на те, що він передбачає модернізацію (реформування) як постійної потреби процесу їх розвитку. Поступовий рух у результаті такого реформування неодмінно призводить до тимчасового погіршення, стану опору регіональної інфраструктури, який може наростати. Тому цей етап вдосконалення державного регіонального управління особливо потребує надійних методик діагностики й інтерпретації ризиків, щоб максимум опору реформі був подоланий раніше, ніж настав найгірший стан регіонального розвитку. Подолання ризиків і мінімізація можливих втрат повинна здійснюватися через формування варіантів стратегії розвитку регіонів та організацію політики співучасті всіх публічних інститутів у вирішенні означеного питання. При цьому реалізації такої стратегії й досягнення будь-якого незначного покращення стану реформованої системи державного регіонального управління мають забезпечуватися домінуванням зворотних зв’язків. Виокремлена низка факторів, що найбільше впливають на розвиток регіонів України. З огляду на це в роботі запропоновані пріоритетні завдання держави щодо забезпечення їх розвитку.