Збереження мовних культур як маркер розвинутого полікультурного суспільства

Abstract

У межах дослідження усе спілкування протягом навчального року з боку керівника гуртка, в тому числі під час перерви, здійснювалося українською мовою з залученням необхідного тлумачення деяких термінів мовою, добре зрозумілою дітям. Наприкінці навчального року не відмічено проблем у засвоєнні дітьми логічних, етичних, екологічних, творчих та інших понять. Діти з цікавістю приймали участь у вирішенні завдань створеного освітнього простору. Тому проблема виховання національних меншин, в першу чергу, полягає не у здібностях дитини та її здатності опанувати навчальним матеріалом українською мовою, а у бажанні батьків отримувати освіту саме рідною мовою. Тобто «м’який» варіант «україномовної» школи для дітей національних меншин, коли було б пом’якшене ставлення до помилок українською мовою та русизмів при вивченні не мовних предметів, є компромісним варіантом розширення україномовного простору та ідентичності.