Комплексний підхід до оцінки психологічної готовності майбутніх інженерів - педагогів як один із елементів організації процесу професійного навчання

Abstract

У статті аналізується стан проблеми комплексної оцінки психологічної готовності фахівця інженерно-педагогічного профілю до умов реальної професійної діяльності. Визначається, що оцінити психологічну готовність особистості до діяльності - це значить мати уявлення про рівень розвитку основних підструктур особистості: професійної спрямованості; досвіду, що містить у собі знання, уміння і навички за обраною спеціальністю; психічних процесів - волі, почуттів, сприйняття, пам'яті, мислення; біопсихічних властивостей - темпераменту, статевих і вікових властивостей. Проведений аналіз літературних джерел, дозволяє говорити про, що в даний час існують різні підходи до проблеми визначення готовності випускників закладів вищої освіти до професійної діяльності, але існуюче глобальне визначення їх психологічної готовності до професійної діяльності, є недостатньо ефективним, тому що показники, які визначають успішність професійної діяльності, залежать не від одного, а від комплексу чинників. Отже, кожний чинник необхідно визначати окремо, а висновок про психологічну готовність людини виконувати професійні функції в реальних умовах діяльності повиненбути зроблений на основі комплексного підходу до визначення зазначених чинників. Визначається,що інженерно-педагогічну діяльність можна розглядати як інтегративну інженерно-технічну, виробничо - технологічну, педагогічну, що включає профоріентіцію і профадаптацію студентів; діагностику професійної підготовленості студентів, їх вихованості і психічного розвитку; керівництво технічною творчістю; проектування навчально-виховного процесу; його дидактичне і методичне оснащення; здійснення навчальновиховного та навчально-виробничого процесів; інженерно-технологічну діяльність; самоосвіту та підвищення кваліфікації. Підхід до комплексної оцінки психологічної готовності випускника інженерно-педагогічного профілю до професійної діяльності повинен включати в себе оцінку наступних етапів - сформованості професійних намірів, професійного навчання і професійної адаптації. Кожен з цих етапів має свої особливості, і на кожному застосовуються певні підходи до його визначення. На етапі формування професійних намірів вивчаються наступні критерії: соціально та психологічно обґрунтований вибір професії, зміст освіти і досвід особистості, передбачувані життєві перспективи, усвідомлення об'єктивних потреб в різних видах праці, значимість і престижність професії та ін. На етапі професійного навчання критерієм є професійне самовизначення і включає такі групи: інженерно-технічні вміння, організаційні вміння, дидактичні вміння, організаційно-методичні вміння, комунікативно-режисерські вміння, прогностичні вміння, гностичні вміння. На етапі професійної адаптації, одними з основних критеріїв є рівень розвитку професійно значущих якостей особистості, психологічний комфорт. Також пропонуються деякі підходи до вирішення існуючої проблеми з урахуванням останніх досягнень в області організаційної психології