Сенсорна імерсія як метод психологічної стабілізації емоційного стану фахівців аварійно-рятувальних підрозділів

Abstract

У статті розглядається проблема стабілізації емоційного стану фахівців аварійно-рятувальних підрозділів в умовах підвищеного навантаження та впливу психотравмуючих чинників воєнного характеру. Актуальність дослідження обумовлена постійним зростанням навантаження на рятувальників через значний обсяг ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, виконанням завдань в умовах ракетно-дронових атак. Наголошується, що специфіка діяльності фахівців екстремального профілю часто супроводжується проявами сенсорної інерції, перевтоми, психоемоційного виснаження та зниженням можливостей саморегуляції, що актуалізує необхідність пошуку короткотривалих та простих психологічних інтервенцій. У роботі здійснено теоретичний аналіз сучасних підходів до застосування сенсорної імерсії в межах психологічного відновлення та екстреної психологічної допомоги. Розглянуто сучасні уявлення про інтероцепцію як систему сприйняття та інтерпретації тілесних сигналів, що бере участь у формуванні емоційного стану та адаптаційних реакцій організму. Проаналізовано роль температурних, тактильних та нюхових стимулів з метою переключення емоційних станів та стабілізації й відновлення відчуття безпеки. Водночас відзначено, що більшість наявних досліджень проблематики сенсорної імерсії мають фрагментарний характер і переважно розглядають впливи на психофізіологічному рівні лише окремі сенсорні канали без комплексного огляду до застосування мультисенсорних інтервенцій у роботі з фахівцями екстремального профілю діяльності. На основі отриманих результатів розроблено структуроване заняття з сенсорної імерсії, що включає комплекс короткотривалих вправ із застосуванням тактильних, температурних, нюхових та смакових стимулів. Представлено валізу сенсорної імерсії як практичний інструмент для роботи психологів ДСНС та інших структур сектору безпеки й оборони України. Запропонований комплекс вправ орієнтований на швидке застосування без необхідності глибокої вербалізації травматичного досвіду та спрямований на зниження психоемоційного напруження, м’язової скутості та відновлення механізмів саморегуляції. Разом з цим відзначено, що представлена робота має теоретико-прикладний характер, а ефективність запропонованих вправ потребує подальшої емпіричної перевірки щодо визначення ефекту проведення сенсорної імерсії та зміни в індивідуальних особливостях реагування на сенсорні стимули та можливих обмежень застосування в умовах професійної діяльності рятувальників.