Публічно-управлінський концепт розвитку адвокаційності в умовах децентралізації влади та забезпечення сталого розвитку України

Abstract

Визначено особливості інституційної трансформації системи публічного управління України крізь призму розвитку інституту адвокаційності та децентралізації влади, покликаних забезпечити стійкий розвиток територій. У цьому контексті наполягається, що реформа децентралізації влади в Україні спрямована на зміну акцентів у реалізації державних механізмів у бік актуалізації та повсюдного залучення до цього процесу публічних інституцій, що мають відзначатися самоврядністю та професійністю. Виявлено, що реалізація інституційної трансформації та децентралізації влади вимагає, з одного боку, формування інституційної спроможності держави, а з другого боку, розвиток громадянського суспільства. Аргументовано, що він передбачає вдосконалення правових інститутів, які мають ураховувати вимоги часу та суспільства. З’ясовано, що з 2015 року ці інститути спрямовані на забезпечення реформи децентралізації влади в Україні та її сталого територіального розвитку. Свідченням цього є те, що в зазначеній сфері прийнято низку важливих нормативно-правових актів (Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» тощо). Проте залишаються неприйнятими ті правові документи, що стосуються адміністративно-територіального устрою, вирішення земельних питань на місцевому рівні тощо. На цій підставі стверджується, що реформа децентралізації влади в Україні через свою незавершеність поки що так і не забезпечила стійкий розвиток територій, що загрожує системі безпеки. Складності ситуації додає повномасштабна агресія рф, що зумовлює збільшення кількості злочинів проти України та її населення. Установлено, що з метою вчасного реагування на ці злочини важливим є дієве впровадження адвокаційності. Обґрунтовано застосовувати комплексний підхід до визначення адвокаційності, що передбачає здійснення професійної діяльності фахівців, які надають ґрунтовну юридичну допомогу. Уточнено форми адвокаційності: первинна та вторинна, платна та безоплатна. Акцентовано, що розвиток цих форм має забезпечити реформа децентралізації влади в Україні. Доведено, що сьогодні та найближчим часом на її теренах зростатиме роль адвокатської діяльності та безоплатної правової допомоги населенню України, серед якого значною мірою зросла кількість внутрішньо переміщених осіб, а також осіб, які втратили житло, роботу, родичів. Усі ці люди обмежені у фінансових можливостях, щоб звернутися за платною правовою допомогою у захисті їхніх порушених прав. Відтак, визнано актуальним підвищення ролі адвокаційності в системі публічного управління України в умовах децентралізації влади. Інакше відсутність захисту прав громадян і гарантування безпеки з боку держави зумовить соціальну апатію, хаос, кризу тощо.