Реконструкція циклічної моделі буття в українській міфософській ліриці першої половини ХХ ст.

Abstract

У статті в ракурсі проведення паралелей між авторськими міфосвітами окреслено реалізацію уявлень про циклічний плин часу у творчості П. Тичини, В. Свідзінського, Б. І. Антонича, М. Ореста й київських неокласиків. З’ясовано, що домінантними в такій моделі є мотиви вічного повернення, кружляння/кола, весни-відродження й зими-смерті (або зими-сну), дня і ночі (оприявнювані передусім на «речовому» рівні через еквівалентні мотиви світла (сонця) і темряви (мороку, місяця)), які мають архетипове ядро й закорінені в національній картині світу.