ЖИТТЯ ЄВРЕЙСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ПРОВІНЦІЙНИХ МІСТЕЧОК ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ XX СТОЛІТТЯ

Abstract

Євреї, рівномірно розселені по Київській, Волинській та Подільській губерніях у містечках, протягом віків зберігали самобутність та самоідентичність. Містечка, як правило, були центрами волостей, окремих повітових установ. Поряд із містами вони відігравали важливу роль у соціально-економічному та громадському житті Правобережної України. Повсякденні стосунки між різними етноконфесійними групами містечок вказаного регіону визначалися історично сформованим складом їх населення, який представляв собою дуже своєрідний і доволі гармонійний симбіоз жителів єврейської та української національностей. На прикладі містечок можна розкрити усю складність взаємовпливів та взаємозбагачення, яке здавна було характерне для нашої багатонаціональної держави. Об’єктивне дослідження досвіду національно-культурного і духовного життя мешканців містечок, розуміння інколи доволі специфічних особливостей не тільки соціально-економічних, але і повсякденно-звичаєвих обставин буття різних етносів, вивчення досвіду участі нацменшин у різнопланових процесах, пов’язаних зі збереженням власної ідентичності та самобутності, є надійним фундаментом, покликаним застерегти від вчинення помилок щодо вирішення складних міжетнічних проблем, які дісталися Україні у спадок від часів самодержавства і тоталітаризму, та допомогти у розбудові громадянського суспільства і сучасної правової демократичної держави. Звернення до ретроспективного аналізу життя єврейської громади, практики вирішення проблем єврейського населення містечок Правобережної України у різних історичних умовах є важливим, адже стане у нагоді під час здійснення виваженої державної політики, яка б належно урахувала інколи доволі специфічні інтереси різних національних і релігійних спільнот.