Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/26901
Назва: Особливості емоційно-вольової саморегуляції фахівців екстреного реагування в умовах воєнного стану
Інші назви: Features of emotional-volitional self-regulation of emergency response professionals under martial law
Автори: Руденко, Ілона Миколаївна
Мохнар, Людмила Іванівна
Жогло, Ольга Володимирівна
Ключові слова: емоційно-вольова саморегуляція
дисрегуляція
гіперзбудження
гіпозбудження
психологічна стійкість
Дата публікації: 8-гру-2025
Видавництво: Національний університет цивільного захисту України
Бібліографічний опис: Руденко І., Мохнар Л., Жогло О. Особливості емоційно-вольової саморегуляції фахівців екстреного реагування в умовах воєнного стану. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2025. № 2 (10). С. 81–91.
Серія/номер: 2 (10);
Короткий огляд (реферат): Стаття присвячена науковому обґрунтуванню важливості вивчення особливостей емоційно-вольової саморегуляції фахівців екстреного реагування як невід’ємної частини їхньої психологічної резилієнтності, здатності відновлюватися після травматичних подій, адаптуватися до них і продовжувати ефективно діяти. В роботі описано специфічні фактори воєнного стану, які призводять дисрегуляції емоційного стану фахівця, оскільки створюють постійне та надмірне навантаження на нервову систему. До них належать хронічний та кумулятивний стрес, спричинений безперервним зіткненням із травматичними подіями; депривація сну, яка виснажує фізичні та психічні ресурси, необхідні для відновлення нейронних мереж; а також соціально-рольова дисфункція, яка блокує систему соціальної підтримки через професійну ізоляцію та необхідність пригнічувати емоції. Проаналізовано, що епізоди дисрегуляції у станах гіперзбудження чи гіпозбудження критично знижують оперативну ефективність та підвищують ризики безпеки. У гіперзбудженому стані фахівці екстреного реагування демонструють невірну оцінку ризиків, імпульсивність рішень, тунельний зір та агресивну, нечітку комунікацію. У гіпозбудженому стані виникає параліч рішення, знижений м’язовий тонус та сповільнена моторика. Обидва стани багаторазово підвищують ризики безпеки як для самого фахівця, так і для команди та постраждалих. Запропоновано рекомендації щодо підтримки психологічної стійкості фахівців екстреного реагування та відновлення в умовах обмеженого часу та ресурсів. Короткострокові техніки ефективно використовуються для швидкого відновлення контролю в умовах обмеженого часу. Довгострокові стратегії підтримки спрямовані на збільшення пластичності нервової системи та зміцнення психологічних ресурсів. Це суттєво підсилює здатність фахівця до швидкої емоційно-вольової саморегуляції та робить його стійкішим до нових стресорів. Довгострокові стратегії розширюють діапазон емоційно-вольової саморегуляції, що є найкращою профілактикою посттравматичного стресового розладу та вигорання.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://repositsc.nuczu.edu.ua/handle/123456789/26901
ISSN: 2786-5541
Розташовується у зібраннях:Науковий журнал "Проблеми екстремальної та кризової психології" 2025-2(10)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
DCPP-2(10) 2025-81-91.pdf367,96 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.