Психологічні предиктори вторинної травматизації психологів ДСНС України

Abstract

У статті представлено результати емпіричного дослідження психологічних предикторів вторинної травматизації психологів Державної служби України з надзвичайних ситуацій в умовах воєнного стану. Актуальність дослідження зумовлена специфікою професійної діяльності психологів, яка передбачає постійний контакт із травматичним досвідом постраждалих від бойових дій, надзвичайних ситуацій, втрат та катастроф. Тривала взаємодія з людьми, що пережили психотравмуючі події, створює ризик розвитку емоційного виснаження, професійного вигорання та вторинного травматичного стресу.

Основна мета дослідження полягала у вивченні комплексної ролі психологічних характеристик в оцінці вторинної травматизації психологів. У дослідженні взяв участь 31 психолог із різних гарнізонів ДСНС України. Збір даних здійснювався здебільшого через онлайн-сервіс Google Forms.

Встановлено, що для більшості психологів ДСНС характерний помірний рівень вторинного травматичного стресу. Високих показників у вибірці не виявлено, що може свідчити про наявність достатніх ресурсів психологічної саморегуляції та професійної адаптації. Регресійний аналіз показав, що найбільш значущими предикторами зниження вторинної травматизації є залученість і контроль як компоненти життєстійкості, добросовісність, відкритість новому досвіду та емоційний канал емпатії. Натомість зовнішня негативна мотивація виступає чинником підвищення рівня вторинного травматичного стресу. Запропонована регресійна модель пояснює 72,4 % дисперсії показника вторинної травматизації.

Отримані результати підкреслюють важливу роль особистісних ресурсів та життєстійкості у збереженні психологічного благополуччя психологів ДСНС і можуть бути використані при розробці програм психологічної підтримки, профілактики вторинної травматизації фахівців допоміжних професій в умовах війни.